Подивився в новинах на «Рубіконі» сюжети, відзняті знімальною групою «Нашого міста». Вразив до глибини душі репортаж з виставки творів родини Денисенків, присвяченої до сторіччя з дня народження засновника династії Михайла Денисенка.
Панувала там атмосфера взаємопорозуміння, доброзичливості, поваги до людей, які своєю самовідданною працею, своїм багатогранним талантом прославляли і продовжують прославляти наш Васильків.
Так склалося, що у цьому випуску новин було ще два сюжети — про святкування Водохреща на Стугні та про нагородження кращих спортсменів міста. І в обох знову та ж душевна теплота, повага один до одного, красиві люди, красиві помисли...
Мимоволі подумалось, як бридко виглядає на цьому фоні невеличка горстка людей, яка у Новорічно — Різдвяні свята створила «потєшну» опозицію з метою повернення собі можливості наживатися на нашому спільному майні, що вони успішно робили раніше...
Ця Інтернет сторінка , якраз розсадник нетерпимості . Вам мало Іващенка ? Його теж захищали ... колись ви боролися із цим , а тепер навпаки
Вуйку — для нас нічого не змінилося! Колись ми боролися не тільки проти Іващенка, а й проти людей, які сьогодні в опозиції до Сабадаша. До речі, декого з них Іващенко у 2010 році «не взяв» в депутати, зважаючи на їх непомірні апетити щодо землі та майна територіальної громади.
І в цьому плані правильно зробив, бо «з»їли" б і його самого.
Щодо нетерпимості. Радимо подивитись відео Неділька про демонтаж 6 школи з відвертою брехнею, листівку «Антикорупцйної платформи» та матеріали інтернет-ресурсу — «в пам»ять про Ігоря Гаврилюка"
"Ми не погані , бо є ще гірші за нас, а діло наше праве ", — це і все що читається між рядків тексту алміну