PROMOVA

Поділитись:
FacebookVKOdnoklassnikiGoogle+

Прокурорським, міліцейським, есбеушним завжди буде робота «по викоріненню негативних явищ». Звісно, якщо виконавцями цих дій є не сьогоднішні, а колишні можновладці. Знайомий за двадцять років до болю сценарій українського політичного цирку. Кожен наступний великий начальник звинувачує попередній «антинародний режим» й обіцяє гори нездійсненного. Чиновники попереднього режиму рангом нижче тим часом тихенько перепливають з однієї партії до чергової, але при цьому потужно тримаються за годівницю. Подивіться бодай на нинішнього губернатора столичної області Анатолія Присяжнюка: член КПРС-даішник при більшовиках, заступник міністра МВС, кандидат наук при Кучмі, депутат-комуніст згодом, генерал-полковник, заступник голови СБУ при Ющенку, перший заступник голови облорганізації Партії регіонів при Януковичу… Не втоне ніколи, бо створений з такого дивовижного людського матеріалу. А ось тих, хто вище за Присяжнюка у політичному розкладі, завжди в українських реаліях чекали після влади недобрі часи. Пісенька стара, справжній шлягер. Сьогодні за спинами своїх нинішніх господарів, подейкують, присяжнюки вже домовляються про особисте майбутнє. Розповідали, наприклад, добрі люди, що нещодавно бачили на одному з фешенебельних європейських курортів людину, схожу на губернатора Київщини разом з персонажем, схожим на колишнього головного есбеушника та лідера ющенківської партійки. Це так, між іншим.
Щоб гарантувати небідне існування після кардинальних змін великих начальників, політичним перевертням необхідна надійна парасоля. Тут губернаторське чи міністерське крісло вже не врятує. Потрібен залізобетонний депутатський мандат. Й не біда, що інколи «гравці» переходять з команди до команди. Той же Присяжнюк, нагадаємо, від комуністів втік до ющенківських націоналістів, а звідти – до регіоналів. Таких присяжнюків чимало. Й грають вони не насправді, за своїми правилами, так, аби не образити, не вдарити супротивника. Цю команду не цікавлять геополітичні наслідки та можливість руйнування самих основ державності. Тільки вибори, тільки парасоля для власного бізнесу, тільки годівниця. Позавчора був комуністом, вчора націоналістом, сьогодні регіоналом… Тож, що дивного у соціологічних дослідженнях: значна кількість громадян України не довіряють жодній з нинішніх політичних сил.
А як їм довіряти, коли довкола – суцільні присяжнюки.

Вадим Долганов

Першоджерело

Добавить комментарий

Имя *
E-mail *
Сайт

Это не спам.