Задля піару...(Відео)

В кінці минулого тижня місцеві провладні ЗМІ з великою помпою повідомили про відкриття Іващенком пляжу на річці Стугна.
У вівторок ми побували на цьому пляжі. Пропонуємо Вам картину побаченого…


Читать далее «Задля піару...(Відео)»

В.Іщенко «кришував» фальсифікаторів виборів у Василькові

В Іщенко, закриваючи очі на явні докази фальсифікації результатів виборів, неодноразово відмовлявся порушувати кримінальну справу щодо організаторів та виконавців злочину. На не правомірні дії Іщенка постійно звертали увагу суди різних інстанцій, вказуючи на його упередженість. В неофіційних розмовах працівники прокуратури поведінку Іщенка пояснюють тим, що він виконував вказівку голови КОДА А. Присяжнюка. Така версія має право на існування оскільки голова міської виборчої комісії Крикунов також прилюдно заявляв, що команду фальсифікувати результати виборів йому давав Анатолій Йосипович.
Читать далее «В.Іщенко «кришував» фальсифікаторів виборів у Василькові»

З кого беруть приклад Васильківські земельні шулери?

2012-07-19 19:48 / Максим ЗАДОРОЖНИЙ
№ 27 (22798) Київська правда.

За Осипенка «відповів» Литвин?
Наш дорогий до болю губернатор знову оголошує черговий курс на боротьбу з корупцією та хабарництвом. Таке враження складається з огляду на багатообіцяючі повідомлення та заяви Київської обласної державної адміністрації (КОДА).
Ще весною-2012 на сайті КОДА опублікували гучну статтю: «Земельна сфера Києво-Святошинського району, або Повне перезавантаження». У ній, зокрема, йшлося про таке: «Колишня влада встигла роздати тисячі державних актів на землю – одні земельні ділянки продавалися, інші купувалися, кадастрові книги знищувалися, і цьому сприяла некомпетентність місцевих чиновників. За інформацією правоохоронних органів, понад 30 тисяч гектарів землі було приватизовано з порушенням чинного законодавства. Нині розслідуються сотні кримінальних справ за фактами видачі незаконних актів, незаконного вилучення землі, зокрема через суди...».
Далі у статті розповідалося про незаконну передачу в приватну власність 77 гектарів земель археологічної пам'ятки («Змієві Вали»). «Рівень корупції на території Києво-Святошинського району просто зашкалював, саме тут було найбільше скарг від громадян, обурених зловживаннями в земельній сфері, – повідомляє сайт КОДА. – Дует Литвин-Біба (Вадим Литвин — колишній керівник земельного управління, оголошений у розшук, досудове слідство у кримінальній справі проти нього не завершено – Ред.) перетворив районне управління в приватну контору з вирішення земельних питань…».
Отож, можна було б щиро подякувати команді губернатора Присяжнюка за таку успішну, на перший погляд, боротьбу з розкраданням земель. Але тут є одне невеличке «але»: чому у такому разі дорогий Анатолій Йосипович ще й досі замовчує набагато гучніший земельний скандал навколо його колишнього підлеглого – екс-начальника управління культури та туризму КОДА, депутата облради від Партії регіонів Ігоря Осипенка? Згідно з повідомленням СБУ, пана-«культуриста» ще торік заарештували разом з хабарем (240 тисяч доларів), отриманим за «правильне» розширення меж Княжицької сільради на загальну площу 1200 га. Звернімо увагу: в даному випадку масштаби розкрадання у 16 разів перевищують «досягнення» дуету Литвин-Біба.
Більше того, вину Осипенка (на відміну від згаданих) уже давним-давно доведено: як відомо, Апеляційний суд області підтвердив вирок, винесений Білоцерківським судом (9 років позбавлення волі). Проте «людину Присяжнюка» залишили на волі. Чому? Причини дві. По-перше, «культурист» сам не бажає потрапити до в’язниці. Про це він ще в червні-2012 заявив телеканалу ТВі (програма «Знак оклику»): «Я тюрми не боюсь, але я туди не піду. Я сказав своїй мамі, я сказав всім: я позору в сім'ї не хочу…». По-друге (і це, мабуть, головне): проти цього ув’язнення, вірогідно, виступає і САМ Присяжнюк, який публічно заявив: «Я в той хабар не вірю», «Таких хабарів не буває»… Отож, мабуть, варто віддати належне пану губернатору: «його віра» набагато сильніша за рішення Білоцерківського та Апеляційного судів. Поки що.
З огляду на це хотілося б нагадати Анатолію Йосиповичу про відому біблейську істину: по вірі вашій хай буде й вам…

Шкуродери!!!

25 липня ц.р. адмінкомісія при міськвиконкомі винесла Постанову про накладення штрафу на громадянку Твердохліб Г.М. в сумі 340 грн. Постанову підписав перший заступник Іващенка, голова комісії О.Скиба. Штраф накладений на песіонерку 1938 року народження, непрацюючу, син якої в цей час знаходиться в реанімаційному відділення обласної лікарні.
Цинізм влади у цьому випадку носить безпрецедентний характер, оскільки штраф накладено за порушення «...правил благоустрою територій».
Зважаючи на те, що міські посадовці та призначені ними керівники комунальних підприємств зробили з Василькова суцільне сміттєзвалище, накладення штрафу у такому розмірі на людину, яка і так не зводить кінці з кінцями, виглядає як остання стадія деградації Іващенка, Скиби та їхніх поплічників.

Пекіна не виконує рішення суду

14 травня цього року Васильківське міжрайонне управління юстиції направило на адресу міського голови лист про вимогу ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження» забезпечити явку Пекіної Н.А. до відділу ДВС Васильківського МРУЮ. Фотокопію документа подаємо.
Пояснюємо, що член виконавчого комітету Пекіна Наталія Анатолієвна (під час виборів — заступник голови міської виборчої комісії) довгий час не виконує рішення суду, за що передбачена кримінальна відповідальність.
Чи реагуватиме на цей факт Васильківський міжрайпрокурор Я. Стрелюк?

Адмінресурс в дії!!!

За повідомленням окремих членів виконавчого комітету керуючий справами міськвиконкому Шевченко Віктор Павлович у робочий час і на робочому місці виконує обов’язки керівника виборчого штабу (по місту) кандидата в народні депутати від Партії Регіонів Т.Засухи.
Нам також відомо, що інші суб’єкти виборчого процесу мають намір звернутися до правоохоронних органів, ЦВК та ЗМІ з цього приводу.

«Свобода слова»: обласний варіант

2012-07-19 20:12 / Вадим Долганов, / головний редактор газети «Київська правда»
№ 27 (22798)
Редакція «Київської правди» піддається рейдерській атаці з боку влади Київської області. Невдоволена об’єктивним висвітленням ситуації на шпальтах нашої газети, КОДА за допомогою обласних органів та держвиконавців намагається знищити творчий колектив, розташований … за межами області, тобто там, де ці так звані керівники взагалі ніякого права не мають!
Ми вже неодноразово писали про конфлікт між чиновниками та журналістами. Нагадаємо, все розпочалося рік тому, коли Київська обласна адміністрація несподівано, заднім числом припинила фінансування діяльності газети «Київська правда». Причому, було це зроблено настільки тупо та невміло, як може робити лише генерал-даішник Анатолій Присяжнюк, з іменем якого пов`язують останні два роки найбільш помітних «звитяг» Київщини.
Непотопляємі присяжнюки
Тут необхідно зробити невеличкий відступ. Про керманичів Київщини прості люди говорять по-різному. З ностальгією згадують Плюща та Засуху, з посмішкою – Жовтяка. Про Присяжнюка – або нелітературно з гнівом, або просто з огидою. Всім уже обридли пусті обіцянки «генерал-губернатора» про «покращання вже зараз», щоденний піар у гірших традиціях міліцей-прохіндєєва. На цьому тлі руйнується інфраструктура столичного регіону. Дороги – самі знаєте які. У якому стані економіка, соціальна сфера – й говорити годі. Невпинно зменшується кількість доступних навчальних закладів тощо. Київщина занедбана так, як не була занедбана багато десятиліть, може, з часів гітлерівської окупації. Й на цьому фоні продовжується нахабне розкрадання земель, будівництво палаців олігархів у приміській зоні. Вже сьогодні майже неможливо підійти до річок та озер, прогулятися лісом. Багатії стають усе заможнішими, присяжнюки усе товстішають – у прямому та переносному значенні.
Відверто визнаємо, що коли Присяжнюк прийшов до керівництва КОДА у 2010 році, ми теж, як і багато мешканців Київщини, мали певні ілюзії. Хоч й дубово, але, здавалося, правильно говорив новий керманич про «оранжевих злодюганів із попередньої влади». Водночас, певні речі одразу насторожували. Зокрема, що залишив він на ключових постах цих самих «оранжевих злодюганів». А ще привів на керівництво столичною областю колишніх міліціонерів, чимало яких вигнано з органів здебільшого за професійну непридатність та нечистоплотність. Присяжнюк почав активно переміщатися по області, відкриваючи різноманітні об’єкти. Й ми, зізнаємося, спочатку з радістю про те повідомляли. Бо після часів ющенківського маразматичного застою сподівалися на енергійні дії нової влади. Але, наче відра холодної води для журналістів «КП» стали звернення простих мешканців області. Мовляв, схаменіться, уважно подивіться, що за тим перерізанням стрічок! Й ми подивилися – та жахнулися, визнали свої помилки. Побачили, як видаються акти за землю десятку селян під об’єктиви телекамер, а сотні тисяч людей роками марно намагаються їх отримати. Складається враження, що хтось чекає, коли ці у масі своїй старі люди підуть у світ інший. Ми вразилися цинізму присяжнюків, коли урочисто відкривали вони будівництво залізниці між столицею та аеропортом Бориспіль. Це будівництво, анонсоване до ЄВРО-2012, досі не розпочиналося й невідомо, чи буде колись. Ми вразилися цинізму присяжнюків, коли «генерал-губернатор» визначив пріоритетними для себе п’ятдесят проектів, що належать здебільшого… приватним, часом іноземним компаніям. Ми жахнулися цинізму присяжнюків, коли вони, закриваючи дитячо-юнацькі спортшколи, почали кидати гроші на витратні проекти на кшталт «Формули-1» на воді…
Але останньою краплею, коли наш терпець обірвався, став арешт присяжнюкового холуя, такого собі Ігоря Осипенка, якого «генерал-губернатор» призначив керувати пристоличною культурою. Співробітники СБУ, які заарештували на гарячому цього Осипенка, констатували: хабар у 240000 американських доларів – хіба не всеукраїнський рекорд. Причому, дивна річ, брав той чиновник величезні гроші за... розширення меж села, до чого він, на перший погляд, не має жодного відношення. Про особливі, тісні стосунки Присяжнюка та Осипенка свідчать багато фактів. Наприклад, тягнув Присяжнюк за собою такого важливого кадра кілька років. Або подивимося на «придвірну» присяжнюкову газетку «Київщина регіональна», зі «слухачами» якої (це – не анекдот, а з повідомлення сайту КОДА) Присяжнюк проводить прямі лінії. У нас залишилася одна з цих “дацзибао”, де Присяжнюк з Осипенком представлені одразу на трьох (!) знімках. Гезетку видали до нещодавніх місцевих виборів. Ми про справу хабарника Осипенка написали – й потрапили в опалу.
Й наостанок, нагадаємо, хто такий регіонал-правитель Київщини. Звичайнісінький політичний перевертень. Колишній рядовий кримський даішник, а згодом заступник «славнозвісного» міністра МВС Білоконя, який обіцяв силою розігнати Майдан, але потім сам втік й невідомо де донині вештається. За ті звитяги Присяжнюк отримав звання генерал-лейтенанта міліції та орден «За заслуги» 3-го ступеню. У перші ющенківські роки сховався у депутатській фракції комуністів (!) парламенту АРК, але продав й своїх нових хазяїв. Виплив у Києві … заступником «оранжевого» голови СБУ Наливайченка. Про цього потішного персонажа вже сказано, здається, усе: від того, як губив у бані кредитні картки на сотні тисяч – аж до втікання з ющенківської «Нашої України» нещодавно. За великі заслуги перед Наливайченком Присяжнюк через три місяці служби у СБУ отримав своє перше звання в конторі. Генерал-полковника! Від Ющенка черговий орден «За заслуги» 2-го ступеню. А від Національної спілки журналістів України — звання ворога преси, за нахабне втручання у діяльність Нацради з питань телебачення та радіомовлення. До речі, як і нинішній його перший заступник Ярослав Москаленко. У цього персонажа звання ворога преси підтверджено нинішнього року, за протиправні спроби втручання у діяльність нашої редакції, зокрема. Про молодого та раннього Москаленка можна розповідати багато чого. Як він, приміром, прийшов до депутатства у Вишгородській райраді завдяки УНП, потім перекинувся до соціалістів, а після цього через любов з оранжевими став видатним регіоналом. Але є у Ярослава Миколайовича у його не досить великій біографії ще дещо. Сам він любить розповідати, як кілька років поспіль грав у футбол у Німеччині, там почав займатися бізнесом. Наше журналістське розслідування, результати якого ми опублікуємо згодом, коли Москаленко виставить свою кандидатуру на наступні парламентські вибори, свідчить про дещо інше. Зокрема, що Москаленко, проти якого порушувалося кілька кримінальних справ по дуже серйозних статтях, просто ховався від української Феміди. Й, взагалі, виникає просте запитання: звідки великі статки у цієї молодої людини, пригрітої свого часу славнозвісною Вірою Ульянченко, а потім Присяжнюком?
Один із поважних представників опозиції сказав нам кілька днів тому:
хай ще пограються. Швидко прийде час, коли український народ їх судитиме.
Подивимося. Принаймні, готові виступити свідками.
Як вони рейдерствують
Тож, ми написали про Осипенка, вони образилися й перестали виконувати свої фінансові обов’язки. Бог із ними. Тим більше про Осипенка ми почали писати регулярно. І як не писати? Ось знаходять його наші колеги-телевізійники з ТВі по телефону й задають запитання: суд визнав вас злочинцем, апеляційний суд підтвердив вирок – дев`ять років з конфіскацією майна за хабарництво, а ви – на свободі. Як це може бути? Он, дивіться, Юлія Тимошенко сидить собі та скаржиться. А Осипенко спокійнісінько відповів: «Не хочу я у тюрму!». Ну, чим не цирк у правовій державі! Тимошенко – це БЮТ, а Осипенко – місцевий депутат від правлячої Партії регіонів. Ось у чому відмінність. Та й з тими 240000 доларами питання: невже для самого себе культурний діяч нахабно брав? Невже не для більш високих начальників? Але й це, сподіваємося, невдовзі випливе.
Як й методика знущання над редакцією «Київської правди». Ми тоді, коли присяжнюки відмовилися з нами співпрацювати, як і належить законослухняним громадянам, подали до суду на розірвання нашого із присяжнюками господарського договору. Й що ж? Самий справедливий Київський господарський суд вирішив серйозно задуматися: а чи редакція газети «Київська правда» — це редакція газети «Київська правда»? Ні, справді, без гумору! Звичайно, що найстаріший творчий колектив України постійно змінював організаційно-правові форми. Був він і органом ОК КПУ, і просто «юридичною особою — редакцією». Але майже десять років тому, за пропозиціями Національної спілки журналістів України, усі редакції газет почали впорядковувати свою структуру. Так творчий колектив «Київської правди» став підприємством, заснованим на власності об`єднання громадян. Саме те об`єднання – творчий колектив «Київської правди». Більше того, ідентифікаційний код редакції не змінювався з 1991 року, починаючи з 1979-го редакція знаходиться за однією й тією ж адресою у видавництві «Київська правда», на вул. Маршала Гречка, 13. Й тільки наш найсправедливіший господарський суд, скликавши трійку(!), визначив, що редакція газети «Київська правда» та «редакція газети «Київська правда» — це різні речі. Не будемо лаяти найсправедливіший суд, але коли влада переміниться, й нова, українська почне наводити у державі лад, розчищаючи апарат цієї держави від присяжнюків, ми, швидше за все, надамо суду запис розмови. У ньому голос, схожий на «генерал-губернаторський» розповідає голосу, схожому на голос керівника суду, яким має бути рішення. У нас з цього приводу сьогодні лише одне цікаве запитання: а чи не отримали часом суддівські чиновники, або їхні родичі землю біля столиці після того рішення? Це так, до речі, запитання до наступної, української влади. Щодо самого рішення, то нічого цікавого воно, як свідчать наші правники (а серед них – головний юрисконсульт НСЖУ Тетяна Котюжинська) нікому не дало. Тепер нам доведеться подавати позов не від колективу підприємства «Редакція газети «Київська правда», а від трудового колективу «Редакція газети «Київська правда». Така казуїстика. Подивимося, що восени скаже наш найгуманніший господарський суд.
Але папірчиною від нього присяжнюки вирішили прикритися – й прийняли своєю регіональною більшістю в облраді рішення. Мовляв, редакцію газети «Київська правда» із співзасновників газети «Київська правда» вивести, а назвати «Київською правдою» таке собі фастівське поліграфічне підприємство «Поліфаст». Але ви там, у Фастові, ніяких редакцій не шукайте. Є в Києві контора, яка ховається під цією ширмою – адреса нам відома. Очолює її … колишній, вигнаний із МВС співробітник-даішник. Більше того, цей чоловік – головний редактор присяжнюкового ПР-листа «Київщина регіональна»!
А присяжнюкові повірені бігають поверхами видавництва «Київська правда», шукають редакцію «Київська правда», мабуть, аби забрати у нас печатку «Київська правда» та передати її ПР-«Поліфасту»! Й по барабану їм, що сьогоднішнє підприємство, засноване на власності об`єднання громадян «Редакція газети «Київська правда» володіє торговельною маркою «Газета «Київська правда», має свідоцтва на право випуску газет «Київська правда» та «Киевская правда в Украине», діяльність загальнонаціонального інформаційного агентства «Київська правда. Інфо». Така у них до часу регіонально-присяжнюкова «правда».
Розумієте, чому ми вже закликали вас, шановні читачі: якщо побачите газету із нашою назвою, але словоблуддями на честь присяжнюків та «покращання вже сьогодні», не вірте – це клон.
Отака-то свобода слова в Україні часів президентства Януковича. Тепер вони знову хочуть обиратися.
Допоможемо їм?
Від редакції:
Цей номер газети, як і попередні, ми передаємо до посольств Євросоюзу, Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю, Російської Федерації, а також до штаб-квартир міжнародних журналістських та правозахисних організацій. Сподіваємося, ця наша газета стане ще одним з багатьох численних свідчень того, що коїться зараз у державі України.

Страница 372 из 414« Первая...102030...370371372373374...380390400...Последняя »