Поділитись:
«...Як їв борщ і кашу, так і їстиму! Як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму! А затем всю землю навкруги скуплю! Ідеш, Ідеш, Ідеш день.
Чия земля? Калитчина!
Ідеш два. Чия земля? Калитчина!
Ідеш три. Чия земля? Калитчина!.. Земля під товаром буде стогнать!..»
Сансанич овець не буде розводити, він розводить слабоалкогольні напої для підлітків та пиво річкою ллється в його магазинах для чоловіків, щоб розум притупляли та мислили збодуна, ото і є його мета життя.
Якщо уважно придивитися і прислухатися до слів Герасима Калитки, то можна помітити, що його образ підходить не лише до Сансанича. Здається іноді, що Іван Карпенко-Карий написав свою п’єсу, сидячи на сесіях Васильківської міської ради V-VI-VII скликань…
Згоден.,що Сансанич не один такий серед депутатів. По декларації можна подивитися хто поряд з ним або доганяє.
Декларують усі, але не все. Багато хто Сансанича не лише доганяє, а й на три круги випереджає у стайєрських забігах від скликання до скликання.
Назару — може б і наздогнали, але дистанція занадто коротка. Вона за 2006 — 2012 р.р. скоротилася до мінімуму...
Так, не та тепер дистанція і земелька не та – впала у ціні вдесятеро. Повернути б часи 2006—2010 років. От де можна було розгулятися на повну, а на п’яти ніхто не наступав.